Горіла свічка

Горіла свічка, пітьма гуляла,
Ікони вбрані, як оберіг.
Мала дівчИна тихо стояла,
Рушник квітчастий стеливсь до ніг.
На кухні диво, вогонь із печі,
Молочні ріки та берега.
І тісто сходить, з – під рук малечі
Пухке, як вата – хоч сон змага.
Цукровий присмак вита в повітрі,
Ванільний запах та аромат.
Кота мурчання і думи світлі –
В багато років тому назад.
Стояв будинок, пітьма гуляла,
Ікони вбрані, як оберіг.
Дівчина юна ось так стояла,
Рушник квітчастий стеливсь до ніг.
Вернуть би долю, знайти обійми,
Хвилину разом, палкі почуття.
Та свист гранати, ті кляті війни
Забрали довге, щасливе життя.
І вже – бабуся і сиві скроні
Трима в обіймах мале дитя.
До серця свОго стиска долоні,
Ніяк не стримати почуття.
Пита дівчатко – чи все вдається?
В бабусі погляд поважних літ.
В очах усмішка її сміється
І вберігає дівча від бід.
Авторка – Анна Галицька
Анна