Гості

Я йду від вас, мої благанні гості
По іншому язик не верне тут сказать,
Прийшли зимою в літню осінь,
І йдете літом, яке вже не згадать.
В подяку вам сказати хочу,
Тепер я знаю, цінувати треба час,
Коли здається, що друзів у вас повно
А через мить, про вас вже не згадать.
Язик ви кращ тримайте за зубами!
Бо ви лиш кату з рота несете!
Бо то не птах, а яд, який вже не здолати
Та вам не знать, поки не станете харчем,
Харчем думок тих не вблаганних,
Які до ранку спати не дають
Поки ви стомленні не ляжете на ґанку,
І вам не хочеться нікого бачити і чуть,
Бо як біда приходить в чужу хату
Вас вже не чуть… казки лиш тут.
Нема різниці, він ти чи вона
Кажіть лиш правду, а не брехню до втіхи
Мені вже місяц сонцем теплим став,
Та серце мертве, через ваші ліки.
Богун