ми граємо в гру що зветься життям
не маєм мети,ідемо в забуття.
хтось тільки померши вже зтерся із пам’яті
бо ми завжди для всього занадто зайняті.
хтось й дійсно буде про втрачений час жалкувати,
ніби до цього ніжні слова людині так важко сказати.
хтось махне рукою,піде далі,з кладовища у світ новий
проте життя ,то не гра,ми не має кнопки save me.
sonnayaluna
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
