Гримить над Україною

Гримить, над Україною гримить…
Літак то в небі пролетить…
То гвинтокрил дахами мчить…
То мина на вуха свистить…
Зудять БПЛА, летять ракети,
Танки гремлять і трощать землю…
Артелерийський «мінус», «плюс»
Тягнуть кривавий гучний блюз…
То вибухи землю здіймають,
Все навкруги себе змертвляють.
Спустошення і руйнування
Гремлять як пекла покарання…
Гучне «Лягай!» зміняє стогін -
Поранені кричать від болю.
Біль цей розноситься країною,
Пораненими і загиблими…
Тил генератором трескочить,
Сигналами мозок морочить -
«Швидкі», «пожежні», «поліцейські»…
Мов апокаліпсис вселенський.
І, наче вишенька на торті,
Гуде повітряна тривога…
Тут навіть цвинтар не мовчить,
Горем щодня він голосить.
Гул кроків, плач, постріли в небо,
Гімн, крики розірвання нервів…
Зойк України більше й більше.
Гримить! Загинула в ній тиша.
Гучно думкИ навіть лунають,
Війни бо звуки заглушають.
Мольби зриваються на крик.
Здається, навіть Б-г кричить!

29-01-2023