Ну ось, вже гроза,
І хмари так страшно гуркочуть,
Так швидко по небу летять,
Немовби сказати щось хочуть,
Можливо, десь там, в небесах,
Там, звідки вони прилетіли
Збирались собі десь в лісах,
І дощиком стати хотіли,
І вже вітерець їх пригнав,
З-за гір, з-за лісів і долини,
І просто для них він сказав,
Що землю вони поливати повинні,
І ось вже тепер із небес,
Так дощиком падають хмари,
І, мовби з казкових чудес,
Природні лунають фанфари.
29.07.2021.
Віра Дукач.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
