Заздрість — риса погана
Заздрість — риса погана — постійна всередині рана.
Рана, що кровоточить, спокою не дає,
Постійно уваги хоче.
Уваги мало приділили, так мало його похвалили.
А він весь вільний час на всіх потратив,
Для себе часу ще не мав,
Він ще для себе і не жив.
Він скромний і такий неповторний,
Хлопець моторний.
Такого більше не знайти,
Людина — єдина в своєму роді.
Він, бідолаха, так багато для всіх і кожного зробив,
А ти невдячний, його не дооцінив
Та ще й сусіда похвалив.
Бо той уваги не просив,
А взяв і просто так добро зробив.
Він, бач, не обдумав, і це спонтанно все зробив.
Тому хвалити його не смій!
Його хвалити рано,
А благодійнику не смій наносити душевну рану.
Бо благодійник наш кричить,
Що все життя для нас він жив,
А ти невдячний, ним не дорожив.
Йому ти оди не співав, і він за все своє
Добро лише облизня спіймав.
14.02.2025
***
Одна з мрій
Є мрій багато в мене:
Скінчиться час лихий, знову буде свято.
Для доньки, сестри, дружини,
Піду парфуми вибирати.
Парфуми містять різноманітні ноти:
Троянда, мандарин, жасмин, імбир.
Я кожній з них підберу запах індивідуальний
Та подарую в день, коли настане Мир.
А зараз ще важка дорога,
Нагально робим в цей час те,
На що є час та змога.
Лиха дорога не безкрайня, вона закінчиться.
Проляже дорога Миру, Щастя, злагоди, добра,
На ній не буде зла.
Це буде новий час, та нова й світла вже дорога.
Та буде час жінкам робити вчасно подарунки, змога.
Тоді буде Мир, тоді буде Свято,
Я власноруч і своєчасно парфуми жінкам близьким Серцю, рідним, піду підбирати.
Вони цінують і люблять квіткові свіжі аромати.
І як би тяжко не було, про це слід пам’ятати.
15.02.2025
***
Велосипед був вже до Нас
Не потрібно винаходити велосипед,
Цей винахід був вже до нас.
Не витрачай на винахід цей свій дорогоцінний час.
З тієї пори як з’явився велосипед, рух в дію Приводимо силою мускулів ніг.
І принцип дії цієї, змінити за весь час
Так ніхто і не зміг.
Над покращенням конструкції працюють постійно,
Покращення конструкції є.
Праця така комфорт в русі, звісно, що додає. Працюй над новою конструкцією,
Про покращення створених дбай.
А створення нових конструкцій в часі не відкладай.
Кожна відкладена справа – це кожна втрачена мить.
Зловив ґаву – й можливість твоя
Повз тебе пролетить.
Додавай привабливості своїй професії,
Тому маєш бути ще й стиліст.
І неважливо ким в житті ти будеш: військовий, Будівельник, хлібороб або артист.
24.02.2025
***
Естафета краси
Минуть холода і сніги зійдуть,
А первоцвіти знов зацвітуть.
Подекуди лід, а подекуди сніг,
А крокус маленький зацвісти вже встиг.
Зірки блакитного та рожевого, синього та білого,
Та це ж хіонодокса – в малюнку серцю милому.
Атмосфера казки в кольорах рожевих, фіолетових, Блакитних та білих – акварельної фарби мазки –
Це печіночниці пелюстки.
Квітень прийде – цвітуть гіацинти
Рожеві, лілові й бузкові.
Рожевий та фіолетовий пульмонарії цвіт,
Як сонця промінчик яскравий
До Вас завітає у віконце.
Ряст пишний та елегантний потягнеться до сонця.
Травень – це магія сходу.
Корончаті, мініатюрні, мультивікові й махрові Зацвітуть нарциси.
В такт зацвітуть володарі чарівної краси,
Назва цим квіткам – іриси.
Тюльпани хвилясті й махрові потім красу принесуть.
Опісля краса не скінчиться, коли вони відцвітуть. Свою естафету квіток весняних,
Літнім квіткам передадуть.
27.02.2025
***
Хто горе ніс на нашу Землю?
Хто горе ніс на нашу Землю?
Багато скажуть: – Це не я!
В таких немає Батьківщини,
Відсутня в них рідна земля.
Вони ситуативно жили,
Впевнені, що горя нікому не робили,
Безтурботно завжди жили.
За пайки, за чарку дармову –
На виборчі дільниці продавати голос свій ходили.
А ті, що їх так підкупили,
З Державної скарбниці потім їли.
Та їли так, що те, чого не поїли,
Взяли та надкусили.
А потім тим, що надкусили,
На мітингах підтримки тим самим виборцям,
Котрі за гречку та за чарку
Голоси віддали, їм платили.
А ті, покірно взявши недоїдки,
В чарчині губи мочили, довго ми так жили.
А тут, на зламі системи,
Прийшла в наш дім війна.
Хто винний?
І голосно всі закричали: – це не я!
Мабуть, таки продати голос свій за гречку
Вас заставляли?
І зранку з ліжка піднімали,
Під дулом автомата на виборчі дільниці заганяли?
А потім силоміць, мабуть, в автобус запихали?
Возили по дільницях різних,
Ви голосом своїм там торгували?
Того не розуміли, мабуть, що кримінал вчиняли?
Безтурботно так жили, За порушення Закону покарання не несли,
Відповідальності не мали.
Тепер війна, так, це не ваша,
Немає в тому вашої вини?
Мабуть, якби прийшла раша,
То радість би велику мали Ви?
А рід ваш, молодий, жіночий,
Має мрію мабуть таки одну – в груповому
Зґвалтуванні роль зіграти головну?
Чоловіків такого роду
До лав своїх покличе
Раші польовий військкомат.
Відмовитися можливості не буде,
Бо за відмову на власному подвір’ї
Солдат з шевроном триколору
Вас буде на смерть забивати!
І вибору тоді не буде – за рашку,
Чоловік такого роду
Життя має віддавати.
Така розплата є вже декому за те,
За небажання гідно жити
Та Землю Рідну боронити.
21.03.2025
***
Є в світі різний брат
Не маючи фізичних вад.
Живе у світі різний брат:
Має зір, а він сліпий,
Має слух, а він глухий,
Голос є, а він німий.
Якщо підводить брата зір – йому знайдеться поводир,
Він проведе його повсюди.
Йому розкаже про весь Мир.
Як має слух, а він глухий, то не біда,
Викладемо на папері
Та доведем реальність всіх подій.
Але якщо фізичних вад немає,
А по житті глухий, сліпий, німий – не варто витрачати зусиль без міри,
Не покладай надмірних на нього ти надій,
Хоч, може, десь і криється той шлях незримий.
Але йому ти не відкриєш правди,
Він правдою на даний час ранимий.
10 .05. 2025
***
Конвалії
Немов підготовка до весільних свят,
Конвалії в сукнях весільних стоять.
На Гірці Червоній грають весілля,
Грають музики й святкове застілля.
Немов наречені в очікуванні Червоної Гірки,
Чекають конвалії свята, весілля,
Святкового столу, з якого їм крикнуть
голосно : "Гірко!"
Запашними білими квітками цвіте, і завжди так цвіла.
В кисть зібраними дзвіночками,
На стороні безлистого стебла.
Ніжність та неповторність – конвалія – лісу окраса.
Гуляючи в лісі, її не зривай,
Бо згине весняна прикраса!
13.05.2025
***
Чаша
Є чаша в кожного в житті,
А в ній — духовного життя напій.
Коли духовно спраглий ти буваєш,
То спрагу можеш вгамувати в ній.
А в чаші тій смак непостійний: солодкий є,
А є гіркий, бо змінює його постійно кожен вчинок твій.
І в новий день на смак ти не жалійся,
Той смак ти заслужив в минулий день,
Тому тепер не ний! І напій цей до дна сьогодні пий.
Наступний день він може все змінити,
Якщо день по доброму прожити —
Смачний напій в наступний день вже будеш пити.
Неважливо, повна чи не повна чаша,
Скільки зміг за день надбати,
А смак такий, як заробив.
Своїм напоєм можеш інших частувати,
А рішення вони самі будуть приймати,
Чи з рук твоїх напій той брати.
А чаша в кожного своя,
Ми мусим пити її майже до дна.
Лиш по краплині в спільну чашу віддаємо,
До повної наповнює її вона.
А спільна чаша також в нас одна.
Ми не лишаємо жодної краплини,
Який би смак не був, коли п’ємо її до дна.
30.03.2025
Володимир Панченко
Володимир Панченко
