Груша

Стоїть у саду стара груша,
Похиливши гіляки додолу.
І запала чомусь мені в душу,
Повертаючи мене додому.

Там чекають на тебе батьки,
Хоч би де скитався по світі.
Внуків бачити раді вони,
Груша теж хоче всіх пригостити.

Пролетіли довгі роки,
Попідростали у тебе діти.
Вже старенькими стали батьки,
Їм частіше потрібно дзвонити.

Лиш у пам’яті груша спливає,
Маше гіллям привітно до тебе.
Вона завжди мені нагадає,
Що додому заходити треба.
Рома Є