Густий туман ..

Густий туман, невидима стіна,
Покрив мою страждаючу країну...
Солона котиться з очей моїх сльоза
За кожну маму вбиту і дитину...

А десь загинув тато на війні.
У нього ж народився син сьогодні!
Вмираючи, ридали очі голубі
Та уявляли синові долоні...

А там ще, кажуть, повернувся син
До мами з фронту, але втратив ноги...
Він рідний дім нерадісно зустрів,
Бо ж сам не зміг ступити до порогу ...

А діти... Діти, в чужині,
У ворога кривавого в полоні.
Без мами й тата, без рідної землі...
Яка чекає їх майбутня доля!?

Понищені поля родючі і ліси,
Не чути радості, навколо - все в жалобі...
Війна лишила біль тяжкий в душі,
У серці - відчай, сум, печаль, тривогу.

Живемо миттю... І рахуєм миті:
Щасливі і смішні, веселі і п'янкі...
Бо ж ми не знаємо, чи зможемо зустріти
Світанок ніжний й теплі вечори...

... Але ж як хочеться прокинутися зранку,
Почути всім омріяні слова:
"І буде день, і буде в нас світанок!
Все буде в нас! Закінчилась війна.