Гідний до війни

Там десь під Бахмутом його душа покинула,
У тім краю із нього була вирвана.
В ньому немає відчуттів й страждання,
Немає вже чому робити покаяння.

У тому ж місці здатність зору загубилась.
В двох кольорах все навкруги вмістилось.
Білого з чорним в нього війна триває.
Він інших кольорів вже не сприймає.

Здорова памʼять, але те забуває,
Що із життя минулого поточне не сприймає -
Друзів, знайомих, рідних і події…
В минулому вмирають навіть мрії.

Вмирає мова в памʼяті, що рІдною була.
Затьмарює ненависть відчуття.
Температура 36 і 6, та кров кипить.
Із мʼясом вирвана душа його болить.

Не визнає він жодних компромісів,
Не терпить вже ніяких він сюрпризів.
Життя і смерть в ньому змішалися в єдине.
Він не живий, не мертвий - він не вбитий.

Війна для нього нескінченний всесвіт,
Все поза неї вже немає сенсу.
Вона всередині, вона і ззовні,
Вона вершина, і вона безодня.

Давно в його очах немає страху,
Війни сліди не викликають жаху.
Здоровий, статний, руки й ноги цілі,
Але навіки інвалід війни він.

12-09-2023