Дай соня нап’юся із твоїх долонь
І ним обігрію всю душу!
Нехай у мені той незримий вогонь
Палахкоче. Його не зворушу.
Дай жару черпну з твоїх ясних очей,
У серці його заховаю
Від себе, від тебе, для сотень людей
В майбутнє його завіщаю.
Дай усмішку ніжну твою збережу,
Нехай же мене окриляє.
Я в вічність її, наче скарб понесу,
Вона на любов надихає.
Дай ще раз відчути тепло твоїх рук,
Так можеш лиш ти обіймати.
Вслухатися буду у серденька стук,
В блаженстві, щоб перебувати.
Вікарук Ліля
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
