Два кохання,
дві сиві долі.
Почуття під замком,
у неволі.
Тихим вечором
скрипне завіса.
Світло як зрада,
порядність до біса.
Там,за межею,
чекає кохання.
Я нишком до нього,
до самого рання.
Так солодко пахне
трава з лободою!
Палаємо разом,
в цім пеклі, з тобою.
Зірку кохання
нічим не згасити.
Ось так, крадучись,
ми будемо жити.
Запахом цвіту,
як ніжна пір’їна,
я падаю тихо
на твої коліна.
ЛАРИСА ЗАКІЄВА
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
