Я бачу той світ що, немов паралелі, відбитком у дзеркалі списує час.
У ньому все схоже, усі акварелі і все без змішання, і все без прикрас.
Немає там долі, і горя немає, там просто щасливі, там просто живуть…
Немов би в картину, в тонесенькі грані, у думку захована вічності суть.
Я бачу той світ, я за ним споглядаю, у ньому шукаю безмежну любов.
Та рами дзеркал туди не пускають , тримають за душу ще й згущують кров.
Як ширма неправди примружує очі , той світ розглядає прискіпливо нас.
Ця дійсність лякає..
Ніхто не захоче два свІти зустріти в собі водночас.
Наталія Россошенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
