Блудив вітер спустілим двором,
По розбитій зимовій дорозі,
Йшла навспотички жінка
селом,
У сльозах, у риданнях, тривозі.
Гнало горе, кричала душа,
Задихалась, вогнем, мов,горіла,
Її син по дитині страждав,
Тяжка втрата його надломила.
Минув час, у роках відлетів,
“Він лікує”— всі матір втішали,
Залишився той біль, не зітлів,
Дві могили — глибокі дві рани.
Матір змучили горе, роки,
Її старість до ліжка прикута,
На могилах — дерева, квітки,
Німі погляди, слів позолота.
Тихий вітер, відлигло, вода
З-поміж снігу уже виступає,
Невесела погода, хмурна
В день лютневий назад повертає.
17.09.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
