День Незалежності прийшов:
Вже третій рік війна триває!
В домівку нашу кат зайшов,
Країна конче потерпає.
Козацька січ була і є!
Цей хист ми ніц не загубили.
Наш прапор – це найголовне –
Обороняємо щосили!
Я ж словом буду тих пекти,
Хто крила склав (куди б присісти?).
Коли бракує в нас мети –
Корм не в коня – навіщо їсти?
І Незалежність ще коли
Населення все підписало?
При Кравчуку тоді жили;
Хто хліб не їв, не їв хто сало?
Сусід наш заздрістю хворів,
Бо почали ми тільки жити.
Йому хотілося рабів,
А нам – країну відновити!
Вже досить марива старців,
Які в ЦК щось бурмотіли,
Бо комунізм усім довів:
Тікай подалі що є сили!
А Україні більш за всіх
Дісталось від "старшого брата"!
Вже досить, вистачило втіх!
І що не день, нова є втрата!
Тож гасло наше тільки в тім,
Виборювати щоб свободу!
Ми у становищі скрутнім –
І це є іспит для народу.
Триває третій рік війна…
Гей, козаки, ведіть до бою!
Вітчизна-мати в нас одна –
Ми міцно зв’язані метою:
Рашистам дати опір так,
Щоб років сто ще пам’ятали!
До нас не суньте свій п’ятак –
Геть з України! Вас не звали!
Червоний Мак
