Цей день єднання не почну я з кави,
Не готуватиму собі сніданок.
Погляну у вікно, а все таке сумно-цікаве.
Таким у нас вже майже рік здається ранок.
Нехай же цього дня кожен із нас згадає,
Чому не можна рук нам опускати.
Бо ми є українці і не варто нам здаватись,
Навіть, якщо по світу всіх порозкидало.
У Чехії й Німеччині,
У Англії і Польщі,
У Австрії й в Угорщині
Ти маєш пам’ятати,
Що саме Україна – твоя мати,
Що тут знайдеш ти рідного по духу,
Що разом швидше переборемо "недугу"
Крім української рідніше не почуєш,
Таку їжу, як вдома, більш ніде не посмакуєш,
Красою України сам себе ти зачаруєш.
Бо Україна – місце сили, місце любові, місце щастя.
І навіть якщо ворог докучає,
Разом ми переборим всі напасті.
Тож в день єднання слід всім на землі цій нагадати,
що означає "Україна-мати!"
І за кордоном і на полі бою,
в тилу, і навіть, в безкрайому морі
Згадає кожен звідки в серці в нього сила.
І гордо, на весь голос скаже
СЛАВА УКРАЇНІ!
Білевич Тетяна
