Мені потрібен вогонь,
Щоб зігріти себе.
Щоб утримать тепло,
Щоб не йти до людей.
Я б пішла до води,
Щоб із нею плисти
У думках без думок.
Щоб ковток, наче крок.
Мені б в лісу навчитись
Його тишини.
І у кронах із вітром
На яву бачить сни.
Я б пустила коріння
До центру Землі.
Я б у неї просила
Сил на ночі і дні.
Ще пішла би у себе,
В свою глибину.
Щоб спитати у серця,
Що приємне йому.
Відпочити б у світлі
Божественних хвиль,
Заспокоїти тіло
Від надмірних зусиль.
Ще би витишить розум,
Щоби духом зміцніть.
І на це все потрібно
Лише вічності мить.
09.11. 2023
Оксана Шакун
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
