Дивно…

Я бачу кота: очі, ніс, рот звіддаля.
Насправді то біла троянда моя.
Видніється на дверях.

Уже місяць постукав до кімнати,
І сонечко зайшло до гаю.
Вітер тихо щось шепоче,
Тюль гойдає навкруги.

Вечір став на шлях,
Ледь видніється зоря.
Тут пусто, все помрякло,
Не чути дзвін солов’я.

Тетяна Кунаш