Я бачу в дзеркалі неймовірну красуню.
Таку милу, тендітну і дуже вродливу.
Її посмішка ніжна, волосся м’яке,
Гарні очі дівочі і миле лице.
Вона не схожа на інших, ні в якому разі.
Така спокуслива і сяє, як стрази.
Вона весела, чарівна і пристрасна.
Одним словом – прекрасна.
Вона занадто емоційна, інколи хитра, але як людина – надійна.
Впевнена в собі, чемна, витончена і незрадлива.
Вона чиста, немов перлина, вишукана, немов кришталь.
Вона дивовижна і найщасливіша людина.
Анжеліка Василенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
