Сидить мала дівчина
Під дубом невеличким.
Навколо тихе поле
І низ стрімкої річки.
Друг-ворон прилітає
І вість лиху приносить:
"Дівчино, моя люба повіє вітер дужий,
Сховайся моє серце бо вхопить тебе, мила, і забере з собою".
І каже та дитина до мудрої пташини:
"Нікуди я не буду ховатися від долі, Казав мій батько сивий: "Боротись треба, доню.""
Всідлаю дикий вітер,
Помчу на ньому швидко,
І не кажіть ніколи,
Що я просто дитина.
Моріс
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська