Дитинство у ночі

Мені наснилося вночі.
Немов знов я в дитинстві.
Немов навколо купа іграшок.
Немов знов усі дороги ведуть у садок.
Веселе, гучне, смішне,
Невгамовне та безтурботне місце.
Там навчилась я:
Рахувати, читати та писати.
Наче гралися цілий день,
Але і вчилися,
А тепер, тільки вчусь і вчусь.
А так хочеться назад у минуле.
Хочеться спати денний сон,
А не доказувати,
Що квадрат- це квадрат,
Наче й бачать всі, та не вірять.
Та і знов воюю я з собою.
Наче день, наче ніч.
Згубила я сенс, життя та й вірша.
Не знаю вже, де початок, де кінець.
Та настане ніч і заграє вірш,
Фарбами намалює, яскраві спогади дитинства,
Перекриє все повсякденне й темне.
Й чекаю я ніч, наче знов у дитинстві.
Тільки вже не фантазую, казки і пісні,
А згадую ті, давні-давні роки…
Нікі-Рікі