Я створюю образ сильної людини,
Яку не зупинить жодна причина,
Що завжди упевнена і завжди міцна,
Що хоробро кинеться в озеро з скла.
Я впевнена, розумна, сильна й доречна.
Я витримаю кожне з злих речень.
Я ніколи не сприйму серйозно злих жартів,
І завжди перебуваю на низькому старті.
В мене постійно є сили й думки,
Я поділюся ідеями завжди залюбки.
Не лише амбіційна й практична, а й творча,
А ще в мене нерозбірливий почерк.
Я яскрава, весела, домінантна, як сонце.
Візьму в свої руки мільйони відносин.
Я дам вам пораду про ваші стосунки,
І звісно вона буде найвищого гатунку.
Я читаю книжки, розбираюся в прозі,
Читаю парою мов і говорити я в змозі.
Я люблю грати, багато на чому,
На домрі, фортепіано, комп’ютері мому.
Я толерантна й борюся за здорове суспільство.
Я маю мораль, але знаю презирство.
Ми разом сміятимемось просто неба,
І я розкажу тобі більше про себе.
Про всі свої травми, так легко як можна.
Згадаю про свою надмірну тривожність,
Про біль шістнадцятого дня народження,
Про інші душі моєї пошкодження.
Наприклад про тата мого, а краще маму.
Про невіру в любов і особисту драму.
Про травму моїх наднизьких балів,
Тих самих недосягнутих мною ідеалів.
Про травму покинутості, комплекс відмінника,
Про найбільший розрив і того художника.
Про мрії про самогубство кожного дня,
Про втрачений сенс і що правда – брехня.
Розкажу як пережила перший нервовий зрив,
Похвалюся, що не кинулася відразу в обрив,
Про способи вгамування довгих істерик,
Після яких синці – болів режисери.
Розповім про те, як я підіймаюсь,
Про те, як сильно стараюсь.
Розповім про те, як справитись швидше,
І про те, як писати болю повні вірші.
І скажу все так легко, наче рани – це шрами.
Мені вже не боляче хоч ниють вечорами.
Бачиш, я справилась з цим і ти зможеш!
Коли небудь навіть комусь з цим допоможеш!
А потім ти розповіси іншим,
Без подробиць, проте голосом найніжнішим,
Що я така сильна, що я просто незламна,
Що дух мій і стержень, наче із каменя.
А я не скажу, що я не впорядку,
Що мені так боляче в кожному припадку,
Що я досі страждаю від панічних атак,
І що досі тривожуся я просто так.
Псі
