Для багатьох цей ранок не настав…
Закінчились для них і будні й свята…
Для когось дитинство зупинилось враз,
А хтось оплакує героя – тата.
Та ми живі – то ж користуймося даром,
Даром життя – сьогодні він безцінний.
Вдихаймо тихий добрий світлий ранок,
Стрічаймо вечір в колі нашої родини.
Забудьмо прикре слово і образи,
Без них ми можемо чудово обійтися.
Бо ж ми не знаємо, що нам готує "завтра",
Бо не впевнені, що зможемо зустрітись
І знову побалакати, як завжди…
Тому спішімо як ніколи жити.
Бо головне – "сьогодні", а не "завтра"!
Бо головне – прощати і любити.
Нехай для нас настане вечір мирний,
Хай мирними будуть усі наші дні…
А тих, кого ми уже не повернемо,
Залишаться в пам’яті – і в пам’яті будуть живі…
Марина Семйоник
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
