В серпневий вечір літньої пори
У час негоди за вікном і в домі
Напевно ангели спустилися згори
На рік назад перенесли на собі
У теплі дні, коли в душі вогонь
Ще більше запалав після розлуки
Тоді казав: «Забуть і охолонь!»
Та зараз не опущу свої руки
Тепер я знаю вже увесь маршрут
Пройду його без поспіху і суду
Вона спитала: "Чи надовго тут?"
А я скажу, що завжди з нею буду
Повідаю її про майбуття
З якого зараз можемо сміятись
Не знав як проявити почуття
І через це приходилось ховатись
Поводився так ніби зносить дах
Всі норми й заборони були стерті
Її втрачати – самий більший страх
Що можна порівняти з страхом смерті
Але тепер немає тих страхів
Бо точно знаю впевнено і ясно
Твори добро, відкинь назавжди гнів
Даруй любов і захисти завчасно
Не лінь мене спиняла, як порок
І не пихатість в моїм серці жила
А старі рани з моїх помилок
Які повільно відібрали крила
Відчув себе без тих минулих вад
Мої душа і тіло вже здорові
До тої думки не вернусь назад
Що був негідний я її любові
Затих той біль і це ще не кінець
Постукає нам вдача у віконце
Якась магічна сила двох сердець
Пітьму розжене і засвітись Сонце
Їй даруватиму турботу і тепло
Обійми ніжні, Всесвіт на долоні
Палкої пристрасті не всохне джерело
Готовий жити у її полоні
Коли ми разом – зможемо усе
І наші почуття зміцніють з часом
Нам доля добру звістку принесе
«Маленьке диво» створимо ми разом
Тепер я вже щасливий, знов живу
Так ніби маю крила за спиною
Бо втілив справжню казку наяву
Не вірю, що це сталося зі мною
Як добре повернути все назад
Розвіяти всі сумніви і лихо
Змінити все, в житті навести лад
І щастя разом розділяти тихо
Та ось в момент, коли ми вже разом
Почало розчинятись все навколо
Бо люта буря за моїм вікном
Прогнала сон і серце захололо
Лежу в пустій кімнаті у пітьмі
Хіба те щастя забрала погода?
Якщо життя ми творимо самі
То моє, як бракована порода
Псувати все і стерти в порошок
Всі мрії і надії на майбутнє
Щоб назавжди повішати замок
На ту можливість бути кимось путнім
І тіло – клітка, як іржаві грати
Які відгородили від життя
З коханою не буду танцювати
Лиш подумки звертаюсь з каяттям
Пробач, любове, всі лихі слова
Що кращим я не став і за образу
За те що злобу поглинала голова
Злих язиків, які не розпізнав одразу
Спасибі, мила, за твою любов
За віру попри всі розчарування
Мені давала шанси знов і знов
І вибрики прощала без вагання
Прощай, кохана, певно назавжди
Нас доля розвела підступним лихом
До тебе заростуть мої сліди
Хоч, може, і згадаєш словом тихим
Ти вже підеш до кращих берегів
Величних, сильних, красивих собою
Свій берег з голих скель та бур’янів
Закрив навічно, навіть для прибою
Холодний дощ ітиме вічно тут
Бо пам’ять про минуле огортає
Цупкі обійми тих колючих пут
Скували душу, серце помирає
Тепер ті всі події, як міраж
Як промінь світла, сяють в далені
У тому сяйві майорить колаж
З тих образів на темному вікні
Я знаю, що той сон – зрадлива мрія
Час сплив назавжди і не буде вороття
Лиш порожнеча, бо загинула надія
То ж був не сон… пройшло моє життя.
Моргун В. О. Серпень 2022 р.
Моргун В. О.
