Для нас усіх ти став героєм

Я навіть не знаю з чого розпочати вірш,
В моїй душі так не спокійно. Віриш?
Для нас усіх ти став героєм,
Надіюсь, що в твоєму небі вже царить спокоєм.
Ти снишся мені часто, десь опівніч,
І знов безсоння, так проходить моя ніч…
Не розумію, з чого навіть тут почати,
Бо вірю й знаю – не хотів ти нас лишати.
Тебе поранила війна , а ти пішов у бій
Якби ж я могла крикнути тобі просто «стій!»
Стривай же, вилікуйся, потім йди,
Не рви на полі бою свої свіжі шви.
Не рви там своє молоде й хоробре серце,
Хочу вірити, що спочиває з миром твоє світле тільце.
А знаєш, ні! Не можу я повірить що тебе немає!
І сива матір тебе досі ще чекає.
Мені всі кажуть, що пора тебе забути,
А я не можу… Як же мені бути?
А я не можу усвідомить що тебе немає з нами.
Не можу й думати що ти лежиш у темній ямі.
Від однієї думки мої очі у сльозах,
Не можу я повірити, що ти погиб в боях!
А може ти в полоні? Може ти ховаєшся?
Може не просто так мені являєшся?
Може не просто так у снах біжу я за тобою?
А може твоя душа так і не знайшла спокою..
Я прокидаюсь і ще досі пахне димом,
Якщо це правда тоді спочивай мій брате з миром…

Хельга