Кожного ранку, кожного дня
Дивні створіння в маски впрягають
Молоді, ще ненаситні обличчя,
Щоб іншим істотам вклонити.
Коли грім в душі,
Все колишеться хором,
Але ти, лицедій, усім брешеш навколо.
Ти смієшся, радієш і жарти пускаєш,
А всередині щемить, до болю стискає.
Хіба то є добре,
Що ми не впізнаєм
Колись одне одного
В раю безкраїм?
А як на душі вже пульсує натхнення,
Та і груди напилися гарно дощу.
То чому ж ти, скажи мені,
Псевдо жалю даруєш йому?
Як не хочеш жаліти – не треба,
Просто тихо сиди, не кричи.
І собі буде легше, і йóму поможеш,
І не згубиш справжнє серце своє.
Нас не вчать, що емоції наші
Є одні з найкращих питань.
Бо емоції наші – це щастя,
Бо емоції наші – це відчай.
Відчуття без емоцій – ніщо,
Кожен день без емоцій – лайно.
То чому ж ми не можемо мати
Й виражати свої почуття?
Каріна Кочура
