Чотирнадцяте січня дві тисячі двадцять третій рік.
Знищені життя Дніпра. В завалах кричить чоловік.
Ці крики й муки чути звіддалік.
Нестерпний біль серця наші обпік.
В уламках шукають невинних людей.
Вже 40 загиблих, з них троє дітей…
У стрічці новин – допомога Дніпру,
Як після ракетних атак довіряти добру?
Там зламані душі злетіли у небо,
І плаче земля голосами дніпрян.
У волі і мирі вся наша потреба,
І сльози нестримні у тисячах ран.
Ненавиджу все більше клятих орків.
Нехай вже зникнуть із лиця землі.
До перемоги України зовсім трохи,
Нам вдасться єдність в силі зберегти.
Вікторія Веретюк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
