Дніпро

На берегах твого Дніпра, великого,
Де вода могутня пливе, мов вічний спів,
Розцвітає поема, як весняний цвіт,
Про той край, що в душу вривається, немов міст.

Дніпро, як поетична мелодія старовинна,
Що лине крізь час, несучи тисячі долень.
Ти, як вірш, пробуджуєш почуття незнані,
Розказуючи легенди, таємниці твоїх вод.

В дзеркалі твого Дніпра відбиваються хвилі,
Ніби слова, що пливуть у часі, ніколи не зникають.
Могутній потік, мов течія часу великого,
Несе за собою історії, таємниці тисячі морських тварин.

Легенди козацькі, як вітер волошковий,
Летять над твоїми водами, ніби стаєю човен.
Ти — серце України, в душі твоїй відбивається
Весь багатий світ, як промінь сонця в безмежжі.

Твої береги — священний храм природи,
Де кожна рослина та тварина — як молитва.
Дніпро, величезний епос у кожному веслі,
Відкриваєш перед нами вічний потік чарівний.

Джерело життя, твої води як кров тече,
Протікають у серці нації, омиваючи історію.
Співає твоя ріка пісню вічного течії,
Дніпро, в поемі твоїй вічність звучить як генії.

Дніпро, ти — митець, малюєш картину казкову,
Де тепло любові розквітає в серці природи.
Твої води, як мелодія, линуть у небесній далі,
Дніпро, ти — поема, співучасник великий і малий.