Дні без тебе, наче, мука.
Вистрілив байдужістю ти в серце,
Мов стрілою ранив з лука…
Ну й як мені забути все це?
Ти любиш дурненьких блонд,
А я стримана брюнетка.
Взяти б тебе знову за руку на пару секунд,
Та ти вже її маріонетка.
Люблю.
Люблю й любити буду.
Але той вечір, не забуду,
Вже й нема сенсу тужити…
Єва Богдан
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
