Минули дні. коли весна життєва
Жасмином квітувала та бузком
І загадково зорями із неба
Моргало літо.Все це відійшло.
Пора осіння на порозі стала,
У косу срібну стрічку заплела.
Мене до себе кличе ота пані
Та не забрала із душі тепла.
Як зимонька колись прийде холодна,
Хай не остудить в серці почуття
Ніжності. кохання та любові,
Добром благословиться хай життя.
2024 р.
НЕОНІЛА
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
