Ти не втомилась, кохана, так жити!?
Бути постійно і весь час на сторожі?
Адже не можеш ти щиро любити!
Нащо тобі це? І скільки так зможем!?
Ти не втомилася мила, в очі дивитись?
Знаючи – очі мої наповнені ніжністю,
Що хочуть тебе і мріють наснитись!
Кожної ночі,… безмежної вічності!
Я – не втомлюсь, бути поряд, кохана!
Навіть тоді, коли просто й без дотику, пташко!
Я розумів, що ти моя рана…
На серці мій шрам, назавжди, ЯК ЖЕ ВАЖКО!!!
Що буде далі!? Як жити лялюся!?
Скажи, моя рибонько мила й кохана!
Просто, як є? Усе відпустити? – я не боюся!
А далі як вийде!? – Все йде хай по плану!?
Та по чиєму? – Авжеж не по нашому точно!
Видно у всесвіту план свій написаний – вірний,
Навіть для нас, хоч мабуть і заочно…
Але МИ переможемо! Бо любов – НЕЙМОВІРНА!
MARUMA
