Доля

Вони зустрілись випадково,
Неначе доля,мов би жарт.
Вона цього геть не чекала,
Тай він собі не планував.
Вона подумала:"Та ну,не може бути.
Не нафарбована і одяг цей,і зачіска не та.
Мабуть здалося,бо не може красень цей
Увагу звернути на таку,як я".
А він дивився і собі подумав:
"Мабуть ця жінка заміжня…
Так виглядати може тільки королева,
Або богиня,бо врода в неї неземна".
Вона вже майже вийшла з магазину,
Та раптом хтось її за руку взяв.
"Чи можу я твоє ім’я дізнатись?",
Позаду тихо голос прозвучав.
Відтоді ні на день вони не розлучались,
Отак усе життя за руку йшли.
І виявилось, зовнішність не грає ролі,
Якщо доля хоче двох людей звести .

Катя Генц