Дорога колись була велика,
Тепер зовсім мала.
За людей вона стала такою,
Як дали людям городи.
Зробили стежину велику для
Машин чи різних речей.
Але люди жабідні були,
Щороку підкапували ту.
Дорогу стала вана,
Все менше, менше,
Докапали до того, що цю дорогу
І дощ знисе, і людина там може впасти.
Найменший струмок, який бачив ти,
Був більше за ту стежину.
Люди гризуться за землю,
Не розуміючи того.
Що уничтожили стежину, по якій
Я ходив у дитинстві.
Тепер там чий-то агород, клумба,
А от правда залишилася, що там нічого не росте
Дьоміч Володимир
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська