Дорога дальня, кілометри,
Мелькають липи, пахне цвіт…
Не сполохнути би, не стерти
Оте, з минулих, давніх літ.
Поля, озера із лугами,
Ліси, гаї поза вікном,
Городи з пишними садами,
Дороги звивисті селом.
І ось воно, батьків обійстя,
Де поряд берег гомонів,
Торкалось рук бузкове листя,
Духм’янив вітер із садів.
Собачий лемент вслід котився,
Впускали двері за поріг,
Де кіт вусатий рук просився,
Невпинно тулячись до ніг.
Дивився південь в вікна хати,
Чекав город до бур’янів…
Ту втому також пригадати
Насправді вік мій захотів.
25.01.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
