Іду додому крізь поля,
Де вітер стежку замітає.
Вже бачу хату я здалля,
Там серце радістю співає.
Іду крізь вітер, пил і втому,
Де кожен крок – мов тінь стара.
Та серце тягне все додому,
Де жде мене моя земля.
У кожнім кроці біль зростає ,
Спогадів тягар душі .
І тиша в серці вже зникає ,
Але не згаснуть там вогні.
Ще крок – і двір, ще мить – і сад,
Ще подих – вишня білосніжна.
А там, де зник мій тихий слід,
Стоять вони… І тиша ніжна.
І зник я в тумані, мов тінь серед ночі,
Та спокій в серці віднайду.
Забув той шлях, що вів до мрії,
І душу в ніч я відпущу.
Глухончук Лілія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
