Дотик

Я проміняю мистецтво на тебе,
Тільки щоб мати смак до життя.
Щоб знову ніде не блукати,
Не бути у вигаданих чутках,
Не боятись спати щонайменше,
Але ж
Я лише оболочка
З крові й судин
Та трохи крапель алкоголю
Зі смаком апельсину.
З яблучним сидром
Мабуть, як кров з молоком,
А можливо із загравшим вином.
З запахом меду й конвалій,
З болем у зламаному ребрі,
З болем в своїй маленькій душі,
Я відчуваю лиш доторки чужі,
Вони стомлено б’ють,
І холодом ваблять,
Зовуть з собою у кращі світи
Манять смаком кураги.
І проникають аж у самі кістки,
Аби ми розуміли хто ми такі.
Аби пам’ятали прожиті дні,
Аби відчували шрами усі,
Щоб знати чому досі живі.
Ната Журавель