Дочекайся. Я теж тебе дуже.

Відстань — це лінія між двома серцями,
Що б’ються вперто, всупереч світу.
І кожного разу без тебе — мов ранки
Без кави… без квітів, без запаху літа.

Між нами — вокзали, кордони, міста,
І час, що стирає обличчя із фото.
Та в кожному "як ти?" і кожному "скоро" —
Є стільки любові, надії й турботи.

Нехай ця любов не легка — та лякає,
Нехай всі кричать, що ми не "як треба".
Я чула той шепіт: "Тебе я кохаю",
Коли ми лежали удвох просто неба.

Я вірю. Бо навіть сльоза — не кінець.
Це доказ, що серце ще здатне любити.
І думка проста про зустріч з тобою —
Здатна мій подих перехопити.

Коли вже здається, що сили нема,
Коли вже боїшся, що стане байдуже —
Я тихо, вперто, наперекір:
"Дочекайся. Я теж тебе дуже."
Ірина Усенко