До любої неньки крізь сльози шепочу…

Любіть Україну колись ми вивчали,
А як стати до битви, одиниці лиш стали гуртом.
І всі ми через призму років занадто багато страждали,
Втрачали її, кохали її і знов повертали, викохуючи волю теплом.
Моя кохана матуся, замурзана кров’ю моя Україна,
Я впаду лиш з тобою, бо з тобою і виріс.
Надихни своїм видом кожного свого сина,
Щоб йшов за майбутнє, з криївок кожен щоб виліз.
Я закоханий в тебе неначе дитина,
Хоча вважаю дорослим себе не по роках.
Я ціную і вірю, бажаю в любові виховать сина,
Та любов’ю до тебе, в наступних нащадків через віка.
Нам не треба боятися дивитись смерті у вічі,
Та стара хоч погана, але ж вона і спокій дає.
І нехай буде жити моя ненька, відчуваю її поцілунок в обличчя,
І теплом всіх гуртує, і в любові тут кожен живе.
Занадто довго ми щастя шукали,
Хоча весь цей час воно з нами було.
І не тільки тут ми, всі наші предки страждали,
Щоб сьогодні тут все під жовто-блакитним стягом цвіло.
Іцхак Меїр