,,Друзям”

Я вам сказати мушу, друзі,
Що не сліпа і не глуха,
Бо, очевидно, ви в напрузі,
Коли я інша, не така,
Що всіх влаштує, зрУчна, вірна,
Неначе глУпа і тупа.
Та це не так. Сміюсь у вічі.
Ви чуєте? Усе не так.
І лицемірство, і підступність
Я бачу за мільйони верств.
А далі хто? І хто наступний?
Для чого це? Це – ваше все?
Як низько й примітивно гордо
Ви оцінили слово ,,ми”.
Сміюся тихо, бо уголос,
Як кажуть, смак дешевизни.
Живеш, щоб вижити (Дефо).
Тепер корисливість – ,,на гірко”,
А щирість – вже не комільфо.
Тепер улесливість – це модно,
Так треба. Змилуйтесь, навчіть!
Не до душі – для чого ж оди?
Я не така? Чи світ такий?
Та, зрештою, нема нічого!
Що є – пихато – говірке,
Веселе, радісне , крилате,
В як до діла – то пусте.
Я розумію, що змінити
Себе не можу – що там вас …
ШкодА. Життя перехитрити
Непросто. Вічність – без прикрас.