Думи
Невеселі думи кобзаря-
Журба, бентега , смуток , біль .
Чим диха рідная земля
Останні кілька поколінь .
Нас убивали , але всіх не вбили .
Нас катували у вогні .
Холодним попелом нас вкрили ,
Тому й не весело мені .
Нас гартували , як ту зброю ,
Щоб рідну землю боронить .
Нас нагострили , наче лезо ,
Добро від злого відділить .
Щоб відокремити чужого .
НавІки, навікИ забуть ,
Що він існує десь за рогом .
І ось настала наша мить .
Мить – наче сонце, наче повінь
Наповнює весь світ .
Кипить у серці , у душі горить ,
В очах виблискує жагою .
До перемоги браття , в стрій !
Зупинено цей клятий рій ,
Цю погань що ордою зветься .
Захистимо наш рідний дім !
Ми випили багато горя ,
Ми ріки пролили крові .
У нас війна за нашу волю ,
Тому й невесело мені.
Невесело тримати зброю ,
Втрачати сильних козаків .
Та наше сонце вже на сході .
Вже видно промінь , то ж ходім.
Лях Сергій
