Думки

Сімнадцяте квітня- Чернігів…
Дев’ятнадцять – місто Дніпро…
А крім цього багато містечок,
Люди де поховали когось.
І летять безкінечно ракети,
І руйнується наше життя,
І не знаємо, буде це завтра
Або черга прийшла вже моя?
В чому винен народ України,
Що прийшла до нас клята війна?
Може десь і колись були винні?
Та за що нам уся ця біда?
Зрозуміти чому і навіщо,
Нема сенсу гадати тепер,
Але знаємо зараз, навіки,
Нема там в нас братів та сестер!
Віра інколи все ж покидає,
Але вкупи збираєш себе,
Розумієш, що хлопці на фронті
Захищають, рятують тебе!
Кожен ранок, і день, і щоночі,
Мрієш тихо про мирне життя!
Це все буде, колись, може скоро,
Розцвіте ще країна моя!
21.04.2024
Крістіне Мурадян-Рибалко