Дурна

Неначе світ зробив для неї плани втечі
Але вона дурна така була,
Прив’язана була до його серця порожнечі
Тепер ночами у лісах вола.

Вона хотіла, щоб він був героєм
І бачити у ньому лиш добро
І очі закривала на усе , що скоїв
І відкривала всё своє нутро.

Для нього ж все було байдуже,
Він ії взяв, бо так порадив друг,
Бо голову йому чорняві кружать,
І коли кличуть, думає- женуть.

Вона жила у отруйнім колі,
Де кожен каже: " ти – неадекват"
Тому вона не знає, як жити на волі,
Бо ще не розрізняє слова "Кат" і "Сат".

Неначе світ зробив для неї плани втечі
Але вона дурна така була,
Для інших підставляла свої плечі,
Тепер ночами у лісах вола.

Марія Успенська