Душа
Я чула що коли дитина
Приходить у нове життя,
Що саме перше в неї буде
Богом дарована душа.
Не знаєм де її вже місце,
У серці чи десь у грудях,
Лиш відчуваєм що існує
Коли її щось потурбує.
То вже народження чи свято,
Вона радіє та летить,
Так стає солодко і легко,
Нам всім знайома така мить.
А вже коли біда чи горе,
Пече та стоне ця душа,
І відчуваємо десь у грудях
Мов каменем стає вона.
Та завдяки душі ми можем
Відчути також біль людей,
Не можем в спокої всидіти
Коли в біді дорослі й діти.
А вже коли ми самі люди
Щось гарне робим для людей,
Нам наче серце промовляє
Що в душу щастя прибуває.
Але в житті й таке буває,
Коли людина зло тримає
І людям геть не співчуває,
Душа тоді від них тікає.
І люди просто ці живуть,
Та душу їм не повернуть.
Бо вже вони добра не знають,
В житті чи гарно учиняють?
Для того нам душа дана,
Людина гарна щоб була,
Щоб відчувати все навколо
І не робить біди нікому.
А душу маєм берегти
І не пускати зло туди,
Щоб ця душа яка прийшла
До Бога знов нас привела.
Тетяна Сапогова
