«Заяча душа» – кажуть про страх,
Про втечу у темінь, про слабкість в очах.
Та хто цей крилатий вислів створив?
Він істину справжню собі загубив.
Хто бачив, як заєць мчить крізь ліси,
Як вітер у полі, як хвиля в росі?
Як плутає слід у заметених травах,
Як геть зникає у диких загравах?
Це хитрість, що грає на межах життя,
Це розум, що діє, а не каяття.
Не страх його жене вперед,
А сила в крові, що знає секрет.
Коли ж у кутку – не здригнеться нітрохи,
Розправить лапи, ударить жорстоко.
Хто ж думав, що в серці у звіра малого
Хоробрість, що гідна бійця незламного?
Його не зламати, не стерти, не знищить,
Він знову повернеться в ніч, невловимий.
Бо те, що не вбило, лиш зробило сильним –
І заєць мчить вільним, безстрашним, незримим.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
