Душа палає

Моя душа горить, горить – немає слів.
Мов зірка, кинута тобою
в обійми моїх темних снів.

Світиш ти сильніше сонця,
грієш ти сильніше всіх.
Як же сильно посміхаюсь
я після твоїх слів!

Твоя посмішка – це чудо,
чудо, що здатне підкорити світ.
Вуста змушують забути
увесь алфавіт.

Один дотик – і миттєво
задрижить у венах кров,
мов весняна злива з неба,
мов несказана любов.

Один погляд – і зникає
світ, що був до тебе мій.
Лиш у тобі душа палає,
лиш з тобою – я живий.
Стьоба Вадим