Просто люди лягли, задрімали,
А на ранок вже більше не встали.
"Де ми є, хто ми є!?"- запитали,
Просто люди у сні спочивали.
Налетіла смертельна "вогниця",
Обірвалось життя…душа птиця…
"Де ми є, хто ми є!?" – ще не взнали,
Наче тіні по зламках кружляли.
Все горить у пожежі, клекоче,
Серед темної, чорної ночі…
Їхні душі на все це дивились,
Над руїнами в Небо звітрились…
Як пташки в вишину полетіли,
У Небесного Батька просили:
"Де ми є, хто ми є!?" – поклонились,
Разом з душами предків зустрілись.😔
ND🤍
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
