У долині та в горах, на морі й на землі,
Душа моя лине, як птах у небеса ввімкнена.
Захоплена розмаєм землі і неба вгорі,
Вона співає пісню вільну, як вітер гуде.
У кожному листочку, у кожній квітці дім,
У кожному мрійливому промені світла,
Душа моя відчуває той безмежний спів,
І відгукується від кожного серця, що живе.
Вона співає про кохання, про втрачені сни,
Про радість і горе, про все, що минає вгорі.
Її голос лунає, як ріка безкінечна,
І в кожній ноті відчувається неповторна вечірня.
О, душе моя, яка ти велика і могутня,
Співай же далі, не зупиняйся ні на хвилину!
Твоя музика лікує, освіжає й відновлює,
І в серцях людських завжди надію пробуджує.