Щось запекло у грудях,
стискасуючи серце, розум, так..
так сильно, що страх, просочившись
скрізь думи терпкенні, у скроні лишає свійбах.
Ті думи гарячі , пекельно-жаркі , буває тошнотно затерті, в нейронному жерлі, що звеш головою, зʼїдають тебе натщесерце.
Навіщо картаєш себе ти , здираєш до ран, ту душу картонну, вона ж не із сталі, облиш то, відстав. Мученія ті не вартують копійки, ні шекеля, долара, гривні.
Ніна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
