Душа

Душа до болю тягне руки.
Від сліз душа п’яніє.
Холод плечі обгортає,
Душу світу оголяє.
На посмішку ніхто не рад,
Душа все чує, що то яд.
І відчуття неначе танком,
Знівеченим цілим ґанком.
Згорблений світ на повал
Душу розрива метал.

Тетяна Кунаш