І знову в сьозах я страждаю,
І знову себе упевняю,
Що в мене все добре,
Неначе не зараз тихенько я плачу,
Неначе не зараз серденько ниє від болю,
Нестерпного болю, що поглинає
Від ніг до печінки і далі до краю ,
Він виливається з мене тупими віршами,
Й сльозами….
Не менш тупими сльозами ,
Сенсу немає у них вже давно,
Бо серця позбулись, давно вже в печалі,
Поглинули їх журба та не часті сумління прояви ,
В моменти страждання писати поеми ,
Про кого? Не знаю мабудь про кохання ,
Неначе невміло воно зігріває,
та все це брехня,
Нестерпно від болю ниє воно зі мною в спокої.
Депресивний поет
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
