Все — верби, річка, береги
Байдужістю стрічає,
Зілля, калини не знайти,
Де Снивода — зростає.
І неважлива та пора,
Чи літня, чи зимова,
Хвилі такі ж, така вода,
Не та краса річко’ва.
У порівнянні всякий раз
Мій погляд все блукає,
Хоч розлучив давно вже час —
Душа не відпускає.
В далекі рветься береги,
Де слід колись лишила,
Іде, відшукує стежки,
На кладку вже ступила.
У плескіт хвиль, верби’ гілля,
До гаю, до калини…
Душею там блукаю я
Щомиті, щогодини.
22.01.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У вірші “Душею там” є помилка, в кінці першого рядка пропущено кому.
“Все — верби, річка, береги,
Байдужістю стрічає”, Вибачаюсь!